І знову сумно – вітер, хуртовини,
В душі зима і на землі сніги.
Не розумію хто і в чому винен
І чому білий смуток навкруги.
Мороз на склі малює візерунки,
А за вікном блукає тихий день.
Летять з небес сніжинки-подарунки,
А вітер мов наспівує пісень.
Деревам вже набридла пізня осінь,
Вони заснули під пухким хутром.
На небі дещо збільшилася просідь,
І сонце не порадує теплом.
Думки заплутано блукають по кімнаті,
Годинник стомлено рахує час.
Мабуть, я просто на сумному святі.
Чомусь там добре, де немає нас.