Якось я у небо подивилась,
Побачила ведмедика малого,
Красивого,біленького такого,
Я з того дива з ніг ледь не звалилась.
Як може бути в небі ведмежа,
Туди заліз він по якій драбинці,
Cидить собі спокійно на хмаринці,
Нікуди зовсім він не поспіша.
Ведмедику,стрибай скоріш з хмарок,
Тебе скоренько я до мами віднесу,
Мабуть,вона приготувала суп,
Й сумує,де ж подівсь її синок.