Самотнiй вечiр

   

Багряний лист пече долоні,
Осінній сум на серце ліг.
Біліють в мами сиві скроні:
Припорошив неначе сніг.

На серці болісна тривога
Щемить і крає, як ножем.
Під ноги стелеться дорога
І сльози капають дощем.

Все віддавала своїм дітям,
Та ні подяки, ні тепла…
Холодний вітер лихоліттям
Свої обійми розкрива.

Тримає міцно у полоні,
І до зими її веде.
Багряний лист пече долоні –
В самотній вечір мати йде…