Зима мете, край лісу калина…
Заледеніли її гілочки,
Стоїть під небом, немов ялина,
Блищать червоні її ягідки.
Вони блискучі, наче гірлянди,
Дерева поруч, як дві сестри,
Ось навкруги, люб'язно гляньте,
Мить доброчинної пори…
Ми з вами лише, підвладні долі,
Яка дарує момент життя,
Розподіляє між нами ролі,
Фарбує чітко нам майбуття.
Обглядь навкруги, дивують чари,
На жаль, відсутнє співчуття,
Перешкоджають різні примари,
Тому потрібно каяття…
Одержить жереб кожна людина,
Щоб без страждань, без зла і лік,
Вона безгрішна, свята, невинна,
Господь веде Світ у Новий рік…
Автор Геннадій Сівак.
26 грудня 2011 року.