Роки ідуть
Літа наші минають.
Засіялась на скронях сивина.
Давно-давно
Вже й спогади згасають.
Кудись твоя поділася краса.
Не зважу я
На тії твої вади.
В мені бринить видзвонює струна.
Собі не дам
Ніякої я ради.
Бо кращої як ти, ніде нема.
Колись прийде
Тихенько наша старість.
Коли прийде. Цього ніхто не зна.
Тоді у нас
Велика буде радість.
За внуками заміна підроста.