Ти цілуєш,обіймаєш..
Кажеш любиш.Відчуваєш?
Разом бути обіцяєш.Час пройде,
ти все забудеш! Так нащо ти мені серце краєш?!
Біль пройде солодким ядом,
всі помруть слова кохання.
Гіркотой розлуки стануть.
І в грудях повітря мало.
Милий дотик,ніжний погляд,
Ти с собой кудись забрала.
Залишила тугу,розпач,
почуття,як сніг розтали.
Вже чужії фоткартки,
на полиці в тебе стоять.
Спільного у нас немає,
кожен знайде свою долю.
Буде черга ловеласів
за тобой стояти довго.
Станеш ти для когось "масьой",
ще порадують обновки.
З кимсь одним ти зафліртуєш,
а можливо сразу двоє;
окружать тебе "заботой".
Та мені вже все одно є.
На дуелі вони вийдуть!
Як без цього?Ти ж богіня,
але жоден з них не вартий,
називать такоє імя.
Хтось із них,такий багатий..
Обіцяв золоті гори.
Повезе тебе в Анапу,
ближче до самого моря.
За нього ти замуж вийдеш,
народиш напевно двойню.
Щось підскаже це той самий,
подарований судьбою.
Та протягне брак недовго,
гроші-марні сподівання.
Не того взяла в облогу,
бо кохання-то страждання!