Маленьке нерозумне кошеня
Сніжинками грайливо милувалось.
Воно з зимою вперше зустрічалось,
Яке ж цікаве сніжне пізнання!
А сніг кружив та падав з висоти,
Немов дражнивсь з маленьким розбишакой.
Раділи діти, пташки та собаки.
Сніг дарував уяву чистоти.
Що це таке? Не знало кошеня.
І лапками вмивалося й стрибало.
Яке чудесне біле покривало!
Ступало обережно, навмання.
Сніжинки розтавали на хвості,
На носику, на спинці. І краплинки
Тікали від малого, мов хвилинки.
А кошеня- давай хвостом мести!
Веселий вітерець торкавсь його,
Тікав, кружляв та знову повертався.
Немов зачарувати намагався.
Та кошеня не відало того.
І знову перед носиком мете
Весела завірюха- ворожія.
Зима у січні просто шаленіє,
Й на вікнах-незабудками цвіте.