Зорі на небі, місяць яскравий.
Чомусь мені не спиться.
Чому? Я не знаю.
Сиджу на підвіконні та про щось мрію.
Про що ж? Про те у що й сама не вірю.
Тихо так, спокійно, хвилинами страшно.
А на душі, то легко, то важко.
Чому ж мені страшно? А хто його знає.
Страшно тай страшно, кого це лякає?
Місяць повний, собаки виють.
Я слухаю їх тай у думки лину.
Чому вони виють, на що надіються?
Вони самі знають, а нам навіщо це?
Люди усі сплять, лиш я одна.
Сиджу тай думаю .
Хто я така ? Я ще мабуть ніхто,
Бо в житті нічого не зробила .
А, як зроблю, то буду людина .
Хтось ще такий,дуже далеко.
Сидить отак тай думає про щось .
Про що? Та, про своє таємне .
Сидить, тай думає про те саме .
А я ж його навіть зовсім не знаю .