Рай є... А може ні?.. А може є?.. Чи ні?.. -
Хотілося б дізнатися мені.
Гадай отак собі... Не можу спати!
Кого б оце мені та розпитати?
Ох, скільки ж запитань... Хто відповість?
Сама собі: - За Писання візьмись!
І в ньому знайдеш істину велику,
Що за роки буття вже з зору зниклу.
О скільки літ минуло... Слава Богу,
Що людство має все ж таки дорогу
У вічність-далечінь, в далекий дім,
Де в сяйві все і затишно усім.
Не осягнути розумом!.. Нізащо...
Є віра! - То і віримо в те краще!
Лиш спокій і терпіння має бути,
Та погляд наш до Господа прикутий.
01.01.2012.
Натхнення від: http://www.stihi.ru/2011/08/26/2603