Тихенько місяць заховався
Із-під тишка у дім пробрався,
Десь з-за гілок видніє світло.
Знов прийде в гості непомітно.
Вночі засвітить прямо в очі,
Він розбудити мене схоче.
Як проти променів я встОю,
Вві сні розкаже казку свою.
Насниться край далекий звідси,
Та не чуже, а рідне місце.
Розкаже місяць дивну казку,
Як дівчинка шукала щастя.
Вона потрапила в країну,
В якій знайшла таку людину,
Що показала їй як жити,
І за минулим не тужити.
Шукала щастя і не знала,
Що раз, коли вона ще спала,
Прийшло те щастя уночі,
І слід лишило на плечі.
У виді місяця був знак,
Такий великий як кулак.
Коли такий самий знайде,
То її щастя вже будЕ.
У кожному шукала знАку,
Підхід шукала якось м'яко.
Знайти хотіла половинку,
Від свого місяця частинку.
Від пошуків втомилась досить,
Допомогти вже місяць просить.
Він їй сказав лягти поспати,
Бо піде сам його шукати.
Та місяць знав, де щастя жИло,
По світу часто теж бродило,
Шукало свій таємний знак,
Що він залишив раз у снах.
Направив місяць куди треба.
Переживали всі на небі,
Надіялися, що все вдасться,
І дівчинка віднайде щастя.
Коли прокинулася зранку,
То місяць зник вже на світанку.
Та обіцянку стримав свою -
Подарував дівчИні долю.
І ось вже півні заспівали,
Я помаленько з ліжка встала,
Казкова розповідь згадалась -
Як дівчинка щаслива стала.