Згадав Максим про ярмарок -
Зчинився в хаті шарварок,
А був же ніби лад.
Матрона розгнівилася,
У боки ухопилася,
Кричить,немов сказилася.
Не втрима язика:
- Не дам нічого з хати,
Іди під три чорти!
Умієш тільки брати,
Нема щоб принести.
Забув хіба голубчику
Добра моєго згубнику,
Як продав порося?
Чого ховаєш очі?
Ні дня тобі,ні ночі!
Не пущу,відчепись.
До церкви,бач,негіднику,
Не заженеш тебе і віником,
А тре було б піти.
Мо розуму набрався,
Й на ярмарок не пхався.
Мабуть ти й сповідався
Ще в молоді роки.
Отець Петро на казані
Якось вже переказував,
Казав пора прийти.
Максима аж підкинуло:
- Моя ж ти господинонько,
Казав,то треба йти.
Одяг Максим кожуха
І шапку аж на вуха,
А в кобиці сивуха,
Та ніяк потягти.
Укинув туди валянок,
Шука по всіх кутках.
- Ох шкода часу гаяти.
Та ось він у руках.
Намацав і плящину,
Упхнув під кожушину
Затиснув під паху.
- Піду посповідаюся
Раз кажеш треба йти.
Я довго не загаюся,
Та й ти мене прости.
- Та йди вже,йди,
Хай Бог простить.
Максима здуло в одну мить,
Подалі від біди.
Отець Петро,покірний долі,
Сидів,та нудився в притворі.
Весілля згадував,боліла голова.
Аж тут Максим. - Слава Ісу!
Прийшов до сповіді,пан Отче,
А щоб сказати Вам коротше,
Біду свою до Вас несу.
- Та ти зажди-но,рабе божий.
У церкві квапитись не гоже.
Ти спершу лоб перехрести,
А потім вже кажи - прости.
Максим швиденько захрестився,
Та на коліна опустився,
А потім враз зашепотів:
- Візьміть під захист,пане Отче.
Від жінки вже нема життя.
Зі мною робить все що хоче,
Яке тут в дідька каяття.
- Не богохульствуй,рабе божий.
Подумай лиш,що ти несеш.
Про дідька що ти тут верзеш?
У храм господній він не вхожий.
Опам`ятався все ж Максим:
- От клята баба,задурила,
Неначе обухом побила,
А вигляда,мов хирувим.
Простіть ня Отче,більш не буду.
То жінка все нагнала блуду,
Язик ся бачте запліта.
До Вас несу свою жалобу,
Бо маю я одну хворобу -
Не можу не ярмаркувати,
Не хоче жінка ня пускати.
А треба щось із дому взяти,
Щось продавати,купувати,
У тому все моє життя.
Мо натиснули б Ви на неї,
А щоб не було дурно теє,
Я Вам даруночок приніс.
Поліз Максим собі під паху
І вийняв величеньку флягу,
А в ній майнула сивина.
Пахнуло,враз,веселим духом.
Отець почухався за вухом,
Та руки в рясу заховав.
- Грішиш усе.Іди із Богом.
Постав плящину за порогом,
Та жінці,все ж,перекажи,
Хай на вечірню прибіжить.
А на вечірній,із амвона,
Отець Петро казав: - Ворона,
Я вам скажу,то не орел.
Вона хоч каркає багато,
Та хисту має малувато,
Тому і покидьки жує?
Орлу ж Господь післав уміння
І силу дав,й благословіння,
Тому й барана він уб`є.
Так,пак,щось то не те.
Одначе що ж...сказати треба,
Що десь Господь узяв ті ребра...
А потім що?Ага!
Зробив орла,зробив ворону,
А під кінець зробив Матрону.
У тому ж суть!
Адам зостався безреберний,
А може навіть безхребетний -
Упав у гріх.
Не сам упав,а спокусила
Ота ворона чорнобрива.
Матрона мать,а мо і Єва?
Ач,як послухалася Бога,
Була ж від нього засторога,
Щоб шанувала мужа свого.
Щоб слухала його й корилась,
Не дерла рота,не сварилась,
Щоб убоялася його.
Зліпив Господь її із глини,
І бути мала би м`яка,
А вийшло,бач,немов з тернини,
Мов тая квітка з будяка.
Свавільна вдалася,ревнива,
Сварлива,вперта і спесива, -
Казав Господь,що вріже язика.
Та десь,мабуть,він забарився,
А може ангел заступився,
А може ножик загубився.
Ох ти ж годинонько лиха!
Роботи ж було то й нічого,
Не знав би світ отого злого,
Матрони,значся,язика.
Та пізно нам вже нарікати,
Усюди мусить його пхати,
І там,де Бог казав мовчати,
І не боїться,бач,гріха.
Та Бог казав мені зраненька,
Що кожна жінка,хоч й гарненька,
Що не прикусить язика,
Ота,що чоловіка гнобить,
Що дурня з нього,значся,робить,
Та у сім`ї все ворохобить
І пне із себе гусака,
Потрапить,значся,просто в пекло.
У той котел,що зі смолою
У чорт над нею з кочергою...
Прости Господь.Злетіло з язика.
Максим кажу із кочергою,
Що дав Господь йому з зброю,
Палитиме отой вогонь.
А потім,значся,та ворона,
Та як її? ік.Ага Матрона,
Своїм довжезним язиком,
Лизатиме гарячу сковорідку,
Поки й не вхопить її дідько.
Пак,пак,ня Господь прости.
Отець Петро перехрестився,
Та й до амвона притулився
І голосно захроп.