Не знаходить серце спокій...
Вітер рве і гне тополі.
Десь далеко в чистім полі
Вовк сумує одинокий...
Я, як він, пізнавши долю,
Сивину свою сприймаю
Плином часу і вітаю
Наш порив до зір,- на волю.
Виє сірий, страшно, дико...
Десь, в чомусь, ми з ним похожі.
Мабуть в тім, що насторожі
Цілу ніч ми гоним лихо.
Він своє – вік одиноко
Зміряв, звірив, захистив.
Я ж своє – в душі носив
Віру в долю нежорстоку.
Вітер рве і гне тополі...
Добру я вартую долю.
Наш порив – порив на волю
Сірий теж вартує в полі.
Він відчув мою невзгоду –
Геть забув свою природу...
Огромное спасибо Михаилу Юсину за перевод на русский язык
http://www.stihi.ru/2012/05/21/6866
ЕСЛИ СЕРДЦЕ НЕСПОКОЙНО.
Сердце будто бы в плену,
Ветер гнёт березняки ,-
Бесприютно от тоски
Воет серый на луну...
Словно где-то , кто-то болен ,
Кто-то плачет над судьбой ,
Мне понятен этот вой-
Сердцу тягостно в неволе...
Страшен глас и вековечен,-
Хоть сегодня бы затих...
Словно лихо на двоих
Коротаем этот вечер...
Зверь угрюмо и востро
Свой бедовый век измерил ,
Пасть звериную ощерил.,
Я же-верую в добро !
Ветер в поле , ветер свищет ,
Нужно прятаться в жилище ,
Каждый лучшей доли ищет ,
Вот опять завыл волчище...
Видно он-лесная голь-
Чувствует людскую боль ?...
Картинка iз iнтернету