Дощ перетворює на сніг... Алхімік у палаці небесному, звичайно, б міг
отримати за працю багато грошей, але він, як йому заманеться,
все робить. Декілька хвилин –і сніг клубами в’ється.
Різдво, Різдво! Розмова двох. Сучасне на минуле вмить змінює чарівно Бог.
Коли б ми не задули позолочених свічок тих, відлитих із надії...
Бажайте, люди: час затих, виконує Бог мрії...
Дождь тотчас превращает в снег. Алхимик мог,
Конечно, во дворце небесном, трудиться и не так уж безвозмездно.
Да только Он всё делает, как вздумает – так исстари ведётся…
Минута, две – и снег клубами вьётся.
О, Рождество… Беседа двух. Чудесно в день минувший
Бог обращает каждый час. Когда б мы – не задувши
Отлитых из надежды свеч с их золотым сияньем…
Мечтайте: времени – не течь, а Он – вершит желанья…