Я не розумію, як можна не любити свій народ, свою державу, свою мову. Богом все це дане людині. То чому ж тоді так багато хто мріє про за кордон, прославляючи чужу культуру, релігію, країну. Я не розумію, і мені дуже боляче чути такі розмови. Чи люди не відчувають просту істину життя: щасливим, багатим, можна бути незалежно від того де житиме людина, бо все те знаходиться в самій людині. Можна мати багато грошей, можливостей, але при цьому бути нещаснім навіть у самій успішній країні світу. Боляче чути, що твоя країна спотворена, нікчемна, гидка. Для мене це рівно, як серпом по серцю. Чи міг би хто сказати таке про свою матір? А як би хто і сказав, то чи схвалили б люди чуючи це. Вірно! – ні. А тож, ми не вибираємо самі ні матері, ні держави, але маємо піклуватися і за ту, і за іншу. Це не високо парні слова, а проста життєва істина, яку має розуміти кожна нормальна людина. Тоді чому не розуміють??????? …………………………
..............................
Я плачу серцем за тебе Вкраїно!
За мій народ, що мучився роками.
Тебе я ненько знаю не покину.
Хоч рвуть тебе великими кусками.
Ще Ноєві сини були всі різні,
І зараз є і Сім і Іафети,
Є Хами, що плюють у слід Вітчизні.
Не розуміючи життя секрети.
А щастя і багатство в наших душах!
Лише любов хай не зникає з серця,
Я це сказати мабуть зараз мушу,
І в цих словах не має зовсім перцю.
Лише досада, біль в душі нестерпна.
Чи то завжди у нашій хаті буде,
Все що кажу: є щиро, та відверто.
Любіть Вітчизну! - я благаю, люди.