(за мотивами Неаполітанських пісень)
У садку співає пташка
Як луна із моїх снів
Крає душу її спів
Вже остигла чаю чашка
Вже остигла наче серце
Що позбавлене кохання
Позабуті сподівання
На столі від сліз озерце…
Я у ньому як байдара
Навкруги імла туману
Веслувати більш не стану
Бо твій берег тільки мара…
У садку співає пташка
Як луна із моїх снів
Наче стогін її спів
Замерзає чаю чашка…
Леденіє моє серце
За теплом сумує, нудить
Без кохання сили губить
Вкрилось кригою озерце…
Я неначе птаха вмерзла
Скуті крила не підняти
Не співати, не літати
Лиш душа іще не вмерла…
У садку співає пташка
Як луна із моїх снів.