Стоїть у лісі хатинка
Живе там розумна людинка
Мовчить та працює
Про гарне життя міркує
Птахи у гості завітали
у віконце постукали :
-Співаємо пісні ми
Працюємо багато!
...Колись у сиву давнину
Ми теж були людьми
Але прийшли в цей світ птахами,
Бо мріяли побачити зірки,
пісні про кохання співати
Як сонце пекуче, як вітер могуче
Таке приемне та болюче
Веселе, лагідне, колюче
Але ж нічого кращого немає,
Хто не познав того кохання,
Той нашу пісню не сприймає!
А-РЕ-ЛАВ! А-РЕ-ЛАВ! А-РЕ-ЛАВ!