Ти написав мені вже вдруге,
Та лист твій так і не дійшов.
Я віддано кохала тебе, друже,
Та наш роман уже пройшов.
Ми загубились десь безслівно
У безкінечній вічності давно.
Шукати марно нас у темряві –
«Нас» вже не буде все одно.
Наші серця розбились навпіл
Об лід нерозуміння і жалю.
А, може, все кохання наше
Складалося лиш з слів «Люблю»?..
Та ні! Неправда! Бути так не може!
Адже ти зараз тут, зі мною, поряд!..
Ні, це лиш холодний сон, мій любий друже, -
Ми розійшлися. Ми уже на волі?
(09.08ю2004р.)