Я пiду, залишившисъ для тебе
лиш чарiвним спогадом лiта.
Тепер гляну в холодне небо,
Та думками про тебе зiгрiта.
I зима знову, як завжди,
Свою звичну справу зробитъ,
Тепло, снiгом нежданно прогнавши,
У осiннiх ночах загубитъ.
Тихо-тихо так мете завiрюха,
I срiблясто виблискуе iнiй,
Смуток в серцi так повiлъно вщухне,
I замерзнутъ в думках щастя мрii.
Зима нiжностi просто не знае,
Вона все лiкуе морозом,
Пробач ти менi, я лише кохаю,
Розлюбити тебе я не можу.
I одного чудового дня,
Я побачу знайомi тi очi ,
А надворi все ж знову зима,
Холодне небо й безсоннi ночi.
Я до тебе прийду тiлъки в снах,
I у спогадах вiдраду знайду.
I колисъ все ж настане весна.
Щоб залишитисъ, я назавжди пiду.