Я прокидаюся зранку
Годині у шостій
І думаю:"Якого біса?!"
Ще так рано,
Ще добіса рано...
Я вже не знаю,
Що добре,що погано.
Я не розрізняю правду і кривду.
Посмішку від оскалу,
Жагу від ознобу,
Доки сама не пізнаю..
Я ненавиджу чекати
Зелене світло.
Ненавиджу годинами
Стояти у черзі.
Взагалі ненавиджу чекати..
Гаяти час..
Втрачати хвилини,можливість...
"Якого біса?!"
Я стала менше розмовляти,
Більше дивитись крізь повітря.
Менше перевіряти,
Більше вірити незнайомим людям..
"Якого біса?!"
Вже лейд мотив мого дня.
До вечора.
До самого вечора
Лунає в голові:"Якого...?!"
Я виходжу на з ранку вулицю..
Бачу щоденні похмурі лиця
Пасажирів транспорту.
Не можу одірвати погляд
Вів дитячих сонних очей.
І хочеться спати..спати.
І шепотіти :"Люди,...якого біса?!"