(Навіяння)
Щойно згорить свіча
Я видихну востаннє
І кинута струна
Ще дужч заголосить
Розірвана печать
І сум як перш повстане
Омріяна весна
До нас не прилетить
Гнітить пожовклий лист
Просочений сльозами
І біль від гірких снів
Убитих почуттів
Тремтить і пада тінь
Знесилена словами
І промайне лиш в мить
Нездійснення молитв
Застигне на вустах
Солоний смак бажання
Відчай моїх очей
Розпечених украй
Нарешті догорить
Приречене кохання
У відповідь пишу:
Пробач і Прощавай…