1.Остап Лайло.
Хутір Остапа на прізвисько Лайло стояв у балці.
На шляху з села Остап`є на Рокиту, по ліву руку видно вершок водонапірної башти. Коли ж поцікавитись і не полінуватись, та ближче подивитися що там, то нічого цікавого не знайдеш: лише руїни довгих сараїв - колишня колгоспна свиноферма. Сараї порозбивали і порозтягали - шифер, цеглу та залізячча на металобрухт. Лише водонапірна башта досі стоїть дожидаючи свого часу. Ця свиноферма , в широкій круглій балці, колись була заснована на місці і Лайлового хутора. Хутора мого предка по батьківській лінії…
Лайло. Чому Лайло? Можливо той предок, якому дали це прізвисько був дуже сварливим - лайливим, лаявся по ділу і без. Можливо, що цей Лайло був не вміру говірливий, як і багато з його потомків, в тім числі і я. Любимо потеревенити, пожартувати.
Про Остапа Лайла я майже нічого не знаю. Вже не залишилося тих людей, у кого можна щось дізнатися. Знаю лише про двох синів - Кіндрата та Данила. Я думаю, що це не всі діти Остапа, бо у той час були великі сім`ї. Напевне були і дочки і сини. Відомо, що був він багатий, тобто землі мав не один десяток десятин.
На хуторах коли хто мав одну-дві десятини землі - то це були бідняки, до десяти десятит - то теж не багаті, а коли більше десяти десятин- то це вже багатенькі, а коли не один десяток десятин - багаті. Звичайно не рівнялися до панів, таких як Базилевські, у котрих були тисячі десятин - 1600 десятин тільки в Остап`ї, і не рівнялися до жителів містечка Остап`я, основна маса яких зовсім не мала землі, лише хіба клаптик під хату та грядочку на цибулю. Хати в той час у Остап`ї стояли так близько одна до одної, що й підвода між них не заїде, та такі маленькі,що піч та піл займали більше ніж пів хати, а від печі до переднього вікна було так вузько, що господиня ледь з рогачем розверталася. Майже все це, найбідніше населення, влітку робило по наймах, а зиму жило на зароблені влітку гроші. Добре тим, хто не пиячив, не хворів, або у кого дітей було не багато, то ці хоч не голодували, а всі інші жили і голодно і холодно…
…Коли підеш від хутора Остапа Лайла на південь, по широкій стежці, чи вірніше дорозі, проторованій Остаповою худобою до водопою та на пастівник, то вийдеш на схил вузької долини, яка починається десь в полях між селами Говори та Рокита і тягнеться з заходу на схід. В цій долині загачений чималий, але не глибокий ставок, в якому жирують жовті круглі карасі.Майже вся ця долина : сінокіс , пастівник і ставок -Остапа Лайла. Цю долину, чи ярок називають Остапачий.
Дорога йде по греблі , з греблі вниз, за греблю , де долина круто повертає на південь і аж під Остап`єм ,навпроти Хутківської ковбані, виходить в іншу, широку долину. Обсаджена вербами польова дорога тут роздвоюється. Направо і на захід на хутори, де живуть сини Остапа Лайла - теж Лайли , а наліво і на схід - у містечко Остап`є.
Струмок з Остапачого ярка в цьму місці впадає в річечку Хутку , вода тут вимила чималу яму - ковбаню. Коли кинути суху билинку чи пір`їнку , то вона поволі кружляє в ковбані. Діти з Олефірячих хуторів- Олефірів, та Лайлячих хуторів - Лайлів, бігають літньої днини сюди купатися.
Хутка тече по широкій довгій долині, яка починається десь в Карпенкові й землі , між селами Кравченки та Говори. Джерела з Карпенкового поповнюються по долині новими джерелами і утворють річечку Хутку. Цю річечку Олефіряни і Лайляни загачують в широкі мілкі ставки. Олефірячі хутори розкиданиі на північному схилі долини, ближче до села Кравченки, а Лайлячі - до Остап`я. На південному схилі долини хуторів немає. Олефірячі хутори межують з Лайлячими. Межа проходить по Лайлячому ярку, який належить Кіндрату - сину Остапа Лайла.
Рід Лайлів полюбляв селитися або в балках, або на схилі долин - щоб мати і пастівник, і сінокіс, і ставок , і воду не глибоко в криниці, і затишок від степових розгуляйних вітрів. Остап Лайло купив землю двом своїм синам - Кіндрату та Данилові ,на схилі широкої долини, нижче Олефірів і ближче до Остап`я.
З непровірених джерел відомо, що Назар Олефір купив тут землю десь у 1790 році. Приблизно підрахувавши виходить, що Олефіри вже тут були і розрослися , а Кіндрат Лайло поселився не раніше 1850 -60 року, започаткувавши хутірське поселення Лайли, Данило ж Лайло поселився ще пізніше. Данило був набагато молодшим від Кіндрата, напевне між ними були ще й сестри чи брати , після Данила був брат, який проживав з батьком -Остапом Лайлом .
Кіндрат збудував хату недалеко від Кравчанського шляху,над глибоким та вузьким ярком, де росло багато будівельного дерева: кленів ,ясенів, дубів та акації. Родина Кіндрата тримала яр чепурно - ніяких чагарників чи кущів, трава завжди викошена, а молода поросль проріджена. В великих дерев нижні гілки поспилювані. Яр цей виходить в долину, де був і Кіндратів ставок, також загачений на Хуткій.
На самім початку ярка Кіндрат висадив кущі бузку для зміцнення грунту - щоб тала і дощова вода, яка стікає вниз, не розмивала і не поглиблювала цей яр. З роками бузок буйно розрісся , утворивши затишні пахучі зарослі , які облюбували закохані парочки.
( далі буде)
На русском языке рассказ помещен на сайте Проза.ру
http://www.proza.ru/2012/01/21/777