Холодні шибки вікон під подихом морозного вітру вкриваються в теплому приміщенні неповторними химерними кришталево-льодяними квітами.
Ти мовчиш. Ти дивишся на цей світ, тамуючи сльози. Вікна твоєї душі широко відкриті в цей яскравий, переповнений вогнем та спрагою світ. Які діамантові райські сади творять, висихаючи, краплини сліз на прозорій мушлі твоєї самоти та відчаю? Творення – це лише процес проявлення цієї краси. Скорботами вивищуємося та зростаємо.
Лишається лише навчитися стримувати плач, не прокушуючи до крові вуста.