Вірші як пташенята
Літають у горі.
Від хати і до хати,
З порогу на поріг.
В них думками я лину
За обрії морів.
То плачу без упину,
Радію у душі.
Вірші вони як діти
Для матусів своїх.
Не встигла народити
Вони летять у світ.
Лише благословіння
Їм шлемо ми у слід.
І як Творець творіння,
Ми любимо їх всіх.