Дивний погляд, чорні брови,
Ніжна посмішка очей,
Пролітають дні чудові,
Щастя, з милою моєю.
Бо вона така ласкава,
Та люб'язна, опліч йде,
Ось тому життя цікаве,
Як не поруч, то сумне…
Ще й підніме свої вії,
Ясно посміхнеться в мить,
Швидко втіляться надії,
Зрадує небес блакить.
Нас об’єднує кохання,
Поруч йдемо до мети,
На укохане бажання,
Радий я відповісти…
Дивний погляд, чорні брови,
Йдемо по життю мерщій,
Господь створює умови,
Мені хороше при ній.
Автор Геннадій Сівак.
24 січня 2012 року.