1996 год был объявлен межународной общественностью годом Жукова. Но нашлись на Украине подонки, которые пытались очернить маршала, ссылаясь на геббельсовские листовки. Им и было посвящено это стихотворение. Но до сих пор эти подонки не угомонятся. И по сей день оскверняются памятники и мемориальные доски великому советскому полководцу. А власть смотрит на все это сквозь пальцы и не понимает ( а может и понимает, но молчаливо соглашается?), что свою свастику снова поднимают фашисты.
До вас, нащадки зрадника Іуди,
Що повилазили, мов таргани з пітьми,
Уже давно взивають гнівно люди:
— Облиште! Досить! Годі вже брехні!
Соціалізм вам, як у горлі кістка.
Від слова “комунізм” у вас і лють і жах,
Аж слина на всі боки бризка,
Аж піниться отрута на губах.
Із зрадників героїв наліпили
Мазепівці, бандерівські сини,
Та в шаровари влізли, чорновіли.
Ото й патриотизм — одні оті штани.
Героїв справжніх прагнете зганьбити,
Минуле — на свій смак переписать.
Навіть листівки гебельсівські вжити
Ви не цураєтесь, аби збрехать.
Вже Кузнєцова стало вам замало —
На Жукова націлились. Дарма!
Фашистам він залив за шкіру сала,
Ви ж перед ним — пігмеї. Ви — чума!
Чума, що сіє розбрат і розруху.
Не там шукаєте, панове, ворогів.
То ж забирайтесь геть з УНА та вашим Рухом,
Поки не вийшли ріки з берегів.
1996