Авторизованный перевод с украинского:
На осени уже настоян воздух,
Прохладны утра, зябки вечера,
И листья не боятся ветра – поздно.
…Курится Волчинецкая гора.
Хоть солнце всё по-летнему лучисто,
Но в птичьих криках нет весёлых нот,
И платьица из жёлтого батиста
Берёзок примеряет хоровод.
Природа замирает в ожиданье,
Молитвенно-строга её печаль.
Так отчего ж в душе растёт желанье
Всё бросить – и в неведомую даль
Бежать за летом, не обидев осень,
Найти ту грань, что ввек не перейдут!
Чтоб задержать, остановить их вовсе –
Пусть время и пространство совпадут!
Соединить, перемешать, как краски,
Уйти, вернуться, сердце отворить
Сентябрьской грусти и июльской ласке;
Всё высказать и обо всём забыть.
И, пригубив озонового хмеля,
Смеяться, не страшась дурных примет…
…Пусть осень с летом ничего не делят,
Ведь ни часов, ни расстояний нет.
*********************
Назар Розлуцький: : http://www.stihi.ru/2010/08/27/4405
І знову пахне осінню в повітрі,
Уже холодні ранки й вечори,
Потроху листя обсипає вітер
І дим з-за Вовчинецької гори.
Ще сонце так по-літньому яскраве,
Але чомусь вже небо у хмарках.
Це, значить, осінь в місто завітала,
А літо вже завершує свій шлях.
Притишена стривожена врочистість,
Піднесеність в природі і в душі,
Нав*язливе бажання зупинитись
І кинутись у мандри, в далечінь,
Догнати літо, зупинити осінь,
Знайти між ними ту якусь межу,
Яка би їх затримала назовсім
На роздоріжжі простору й часу.
Звести, забути і перемішати
Ласкавість літа й осені печаль,
Вернутися назад, усе сказати,
Стиснути в серці незатихлий жаль.
І хай витає осінь поруч з літом
Там, де нема ні часу ні доріг
І синє небо їм хай сяє світлом
В озоновій прозорості навік...