Бармен, налий-но мені склянку віскі,
додай ще трохи яблучного соку.
Ти не зважай, що декольте моє так низько,
зате дивлюсь завжди на всіх звисока.
Сьогодні я вразлива і безпечна,
втомилась від самотності та волі.
Налий-но ще. Ні-ні, не заперечуй.
/Клієнтам не перечать же ніколи/.
Мені самій відомо, що достатньо!
Та я напитись хочу до нестями.
Дай сигарету. Та була остання.
І не читай мораль, бо ти - не мама.
Твоя робота - слухати й мовчати
і доливати в склянку алкоголю.
Мене затисли спогади-лещата.
Я м у ш у поділитися з тобою.
Бармене, хлопче, ти неначе лікар-
до тебе пацієнти йдуть з відчаєм.
З тобою кожен хоче побазікать
й тебе на всіх, на диво, вистачає.
Ти о котрій закриєш цей притулок
пригнічених життям та неласкавих?
Вже навіть небо зоряне заснуло.
Нам по дорозі?
Що ж...
Зайдеш на каву?
©~SIrena~
31.01.2012 р.
Поэтический перевод автора Хельга Дочь Лесника http://www.stihi.ru/avtor/silveroli
Бармен, налей-ка мне стаканчик виски,
добавь немного яблочного сока.
Ты не смотри, что декольте мое так низко,
зато сама горда и одинока
Сегодня я безвредная, пожалуй
Ты не подумай, что давлю на жалость
Налей еще. Нет-нет, не возражай мне
/Клиентам никогда не возражают/.
Да мне самой известно, что довольно!
А я напьюсь до состоянья хлама
Дай сигарету. Кончились, прикольно.
И не читай мораль, ты мне - не мама.
Твоя работа - просто молча слушать
Добавь в стакан. В тисках воспоминаний
должна же я излить кому-то душу,
а ты годишься для моих признаний
Бармен, мой мальчик, ты наверно лечишь -
идут больные не переставая
С тобой базаришь - сразу как-то легче,
тебя на всех, по-моему, хватает.
Эх, сколько их, несчастных, затянуло...
А свой приют закроешь ты во сколько?
Вон даже небо звездное заснуло
Нам по дороге?
Что ж...
Зайдешь на кофе?