Василь Стус (1938-85)
Оригінал
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в твої чесні вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Переклад
A noble thing that death I'm not afraid of
and don't complain of heavy cross to bear,
that I won't cringe before the arbitrators
when I don't know on what road I'd like to stay.
I've lived and loved and haven't gained the coarseness,
no hatered, execration or regret.
My people'll think that I am flawless
when stay alive instead of body's death.
When face of mine is still distressed and kind,
I'll bow to you like duting son of yours
And by a straight look to your eyes which are not lying
In death I will be close to native earth.