***

 О, рідна ненько, Україно!
До чого слуги довели?
Серед багатства тихо гинеш,
Біднієш. Сукині сини!
Гребуть, що ще не встигли вкрасти:
Заводи, фабрики, лани,
Видумуючи різні трасти,
Мордаті нинішні пани.
А ми, як ті воли на ниві,
Все тягнем це брудне ярмо,
Останні витрачаєм сили,
Все думаєм: "Пройде само".
Та ні, не пройде, браття любі,
Невже ж поділяться вони,
Коли до влади пнуться в "люди"
Їх рідні доньки і сини.
Не вірте ви ні "любим друзям",
Ні "красним"  й "біло-голубим",
А ні "сердешним" товстопузим,
Бо треба братися самим,
Щоб всю оцю гидоту скинуть,
Нам треба підвестись з колін
І показати нашу силу,
При цьому крові не пролив,
Та так тряхнуть, щоби відчули Увесь наший  справедливий гнів.
І щоби захитались стула
Під товстими задами цих панів.
Коли ми , браття , вийдем разом,
Ми цій сволоті доведем,
Хто в Україні буде паном,
А хто у небуття піде.

           січень, 2009.