Перевод «нiжився в долоньцi поцiлунок» (Веточка Вишни)
Нежились в ладонях поцелуи,
Пальцы шевелили шёлк волос,
Ткали зори, вечность нам рисуя,
И сиянье месяца лилось…
Ночь над миром охранял Купала,
Огневым был папоротник - цвет,
И извечно тайна открывалась –
Двое в мире – чудо из чудес.
Пали и рассыпались вдруг косы
В трепетных и ласковых руках,
Так травой шелкОвой пьются росы,
Ветви ивы так грустят во снах.
Так доверчиво весенне-нежно
Зори открывают нам рассвет.
И любовь светло и белоснежно
Расцветёт в лучах зари в ответ…
«нiжився в долоньцi поцiлунок» (Веточка Вишни):
Ніжився в долоньці поцілунок,
Пальчики торкали шовк волосся,
Ткали зорі вічний візерунок,
Сріблом сяйво місячне лилося…
І пливла над світом ніч купальна,
Розцвітала папороть вогненна,
І одвічна відкривалась тайна -
Двоє в світі – диво незбагненне.
Впали і розсипалися коси
У тремтливих лагідних долонях,
Як в траву шовкову чисті роси,
Як верби сумної віти сонні.
Так довірливо, весняно-ніжно,
Лебедять лиш зорі на світанку.
І кохання світло й білосніжно
Розцвіта в промінні наостанку…