В гору іду, піднімаюсь стежиной,
Хати похилі обабіч стоять.
Тут три смереки,а там дві вербини,
Поруч із дубом завершують ряд.
Сипом розборсане мокре каміння,
Сфери, куби накидав Геометр ,
Папороть сипала нАвкруг насіння,
Гілки його, як рослинності фетр.
Ріже каміння водиці стремнина,
Дивні відтворює стіни аркад.
Ось тиха заводь , відразу дивина,-
З неї спадає стіной водоспад.
З лісу здіймаються хмари повільно.
Застити сонце збираються в стаю.
Я на горі ,але дихаю вільно,
Мабуть свободу за руку тримаю.
Біля стежини дбайливо до шляху
ШляхЕтно дзюркоче струмочок гірський
Панують шатри із гілок замість даху,
Невпевнений шаг на стежині слизькій.
Мурашник обабіч,він зростом з людину
Снують у роботі своїй мураши.
Для них час застиг на о котрій годині?
Будують невпинно свої шалаши.
Аж ось несподівано стала препона,
Галявина розміром шість на дванадцять,
Там бик, з ним корови не в межах загону
А як же на гору мені добуваться?
Він хитро на мене поблискує оком,
Давай мов ,підходь. подивлюсь,хто такий?
Від нього тікав я цікаво,- з підскоком ,
Мене не спинив цей гірский лиходій…