Якими ти дорогами носив
мої роки, що вкрав у мене Вічність?
І я, всесильна, що не мала сил
в буденному розгледіти трагічне,
якими я шукала вівтаря
стежками, заримованими в кригу?
Вони сьогодні полум’ям горять,
покраяні обіймами відлиги.
Якими молитвами до Небес
я втрапила в твою захриплу душу?
Навіщо вкотре ти в мені воскрес
і сни мої блаженні не порушив?
Підняв, торкнувся і не осушив,
як срібну чашу в кам’яних палатах.
Допий або навіки залиши!
Бо гіркотою починаю грати.