Забудь мене, чуєш?! Я непокірна!
В клітці не житиму.
Тихим струмочком високогірним
повінь родитиму.
Сонцем розжареним душу розпалю,
ніжність розхлюпаю…
А коли зрадиш, вмию безжально
зливою-рутою.
Та якщо душу мою тоненьку
втримаєш…
в пригорщі море, небо у жменьці -
синіми.
М’якість волосся до щік проміння
ласками,
щастя на віка спраглим цілунком
заспаним…
Забудь мене, чуєш?! Надто примхлива!
…мрійниця.
Зі мною ж – навіки!
І нехай очі світяться…