***

Хоч не багато я прожив,
Та сказати хочу про те,
Що не мало він положив
Душі, щирої любові в те,
Що сьогодні з вами маємо,
Та зрікаємося поволі,
Хоч самі того не знаємо,
Залишимося одні у полі,
І припадемо на коліна,
На рідну землицю,
В широкім полі у клена,
На скошену пшеницю,
І буде колоти стерня,
Біль охопить ноги,
Відчує багряне вино земля,
Не зробить назад вже кроки,
Підведемо голови до Бога,
І мовимо слівце одне лиш ми,
Зійде нехай нам допомога,
І ти нас господи, Прости!

16 люте 2009