Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати,
повчати казками,які були дуже цікавими.Та ось одного разу до королівства прийшла зла
чаклунка. Задумала вона загубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попро-
сила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці - розповіла їй про
веселі звуки та веселі нотки.
-Ти дуже розумна,але не треба повчати старших,- промовила незадоволено лиходійка
-За твою неповагу я покараю тебе!
І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...
Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона
була самотньою.Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли,втішили, а
дізнавшись її не легку долю, запропонували жити у них.
Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.
ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що
вчать розуму. А ще - за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі.