Грію плечі оголенні пальців холодом
в порожнечу темряви безцільно вдивляючись
Звуки дощами осінніми скапують,
стікають по обличчю брудних вікон.
По дорогах розмитих ногами босими
діти бездомні притулку шукають,
а за ними слідом такі ж бездомні собаки,
на завтра яких розстріляють.
Я втрачаю надію залишитись справжньою
в цьому світі себе в собі знайти важко,
а життя ламає по гілці щодня,
хоча небо все ж трохи ближче…