Я граю роль «чарівна жінка».
Це для мене незвична роль.
Душа співа , немов сопілка.
В очах – вогонь, горить вогонь.
Він не пече, він тихо гріє,
Він підніма на небеса
І чоловіче серце мліє
І завмира : яка краса.
Така краса не блиском манить,
Жагою тіло обійма.
Така краса тебе дурманить
Був розум. Зник кудись. Нема.
Відходить буднів павутинка,
Ти знову лицар! Ти – король.
Я граю роль «чарівна жінка»
Шкода, що це лиш тільки роль.
І знов життя стає барвисте
Червоне чорне в ньому є.
Приходить щось хороше, чисте
І мрія серце достає.