Не кохання це є - забуття...
Крапля радості в морі тривоги,
За таке ще коротке життя
Я пройшла дуже довгі дороги,
Там - безвихідь, тут - прірва без дна,
Таки доля панує над нами,
Кого в друзі собі обира
А кого признача ворогами,
Темна ніч, де ж те сяйво, де зорі?
Може, ранок уже й не настане?
Де той лицар, який мені з неба
Сонце й місяць руками дістане?!
Якщо чуєш мене - поспішай!
Я ще можу пізнати кохання!
"Я прийду..."-шелестить тихо гай,
Є надія, можливо - остання...