Як вода,
ліхтарного світла сльота
збігається в краплях розбитих
пропахлого грозами літа.
Набрався її – відчитай...
Як узвар,
навчися ковтати слова –
не зразу, не жадібно – тихо.
Наливка нічного триптиха.
Для трунку себе відкривай.
Як вино,
дописаний вірш за вікном.
Донесене слово не витре
заселений мандрами вітру
набутого спліну синдром.
16 Лютого 2012