Моє дитинство – це війна
З її трагізмом, біллю, жахом.
І почуттів ціх глибина
Наповнена сльозами, страхом.
Щасливий той, хто не пізнав
Жорстокості, утрат, поранень,
Своєю кров’ю не стікав,
І хто не був тоді на грані
Життя і смерті. В мене ж це
Усе стоїть перед очима.
І ця уява не умре
Ніколи, не промчиться мимо
Моїх думок, моїх бажань,
Щоб ця війна не повторилась!
І щоб жили ми без вагань,
Щоб серце завжди рівно билось.
Листопад 2002 року, Крим