Не повернути вилинялих снів,
Як ледве чутну пісню сповідання.
Зростила у любові двох синів,
Святиться в молитвах моє кохання.
Перегортаю сторінки життя,
Моя любов до нього не затвердла.
Нема жалю, немає каяття,
До мене доля завжди милосердна.
Як сяйва золотого течія,
Летять роки допоки не спочину.
Лунає ритм мого серцебиття,
У суєті, якій немає спину.
Десь на світанку тане ночі тінь,
Чи я така щаслива, чи здається?
Моя любове, серце не покинь,
Воно палає бо йому не йметься!
***
Худ.Ю.Мацик..