Вже надворі осінь наступила,
З клена жовте листя опадає,
А яскрава квіточка жоржина
Із-за тину літа виглядає.
Вона знає, що зима наступить,
Замете довкола білим снігом.
Не цвістимуть квіти в холод лютий,
А під снігом спатимуть до літа.
Сумно в небі журавлі курличуть,
На прощання крилами махають.
І жоржину із собою кличуть
В синє небо,над пожовклим гаєм.
Але літо ще не раз наступить!
І зазеленіє знов травичка,
І розквітнуть квіти знов повсюди
Й заіскрится синявою річка.
І прокинеться від сну жоржина,
Привітає гомінливу річку,
Пригорнеться листячком до тину,
Посміхнеться квіточці-сестричці.