В піднесенні, у мріях світлих,
Брели ми стежкою повільно,
Рука у руку – невіддільні,
Мовчали між примарних квітів.
Мов наречені крокували,
Одні – в зеленій ночі прерій,
Шаленство місячних феєрій
Беззастережно випивали.
На мохові, мов мертві, потім
В далечині, зовсім самотні,
У щирій тіні лісовій,
У світлім сяєві висотнім,
Ми віднайшли свій плач у плоті –
Супутнику по тиші мій.
Paul Valеry
Le Bois amical
http://wikilivres.info/wiki/Le_Bois_amical
Nous avons pense des choses pures
Cote a cote, le long des chemins,
Nous nous sommes tenus par les mains
Sans dire... parmi les fleurs obscures ;
Nous marchions comme des fiances
Seuls, dans la nuit verte des prairies ;
Nous partagions ce fruit de feeries
La lune amicale aux insenses
Et puis, nous sommes morts sur la mousse,
Tres loin, tout seuls parmi l’ombre douce
De ce bois intime et murmurant,
Et la-haut, dans la lumiere immense,
Nous nous sommes trouves en pleurant
O mon cher compagnon de silence !