хай заростає
шторами
місце
де ніч
голка
що полатала
хворих нас
в кожному щось та
змовкло
те що за мене
дихає
пам’ять
стінна
риба
під крейдяною
кригою
з ротом завбільшки
в шибу
зникнуть пороги
рідного
слова
душа
в хоку
звик_не до вітру
східного
щирого наче
опік
рань ще розквітне
в мильниці
м’ята
в зубній
пасті
в що крапля світла
виллється
де мають тіні
впасти
сон тонший звуку
звуглиться
святом
води
з крану
і однорука
вулиця
посеред горла
стане
24 Лютого 2012