ОСТАП СЛЕВИНСКИЙ. ПАЦАН.
Перевод по инициативе Евгения
«Пам’ятаю, був там один малий,
насправді вже підліток, але
виглядав років на вісім, –
і його посилали до нас із листами,
ще часом передавали ним сир
або цукор,
бувало і так, що приходив
зовсім без нічого, але це
означало, що він десь загубив усе
по дорозі, бо його
ніколи не обшукували на вході, ніколи --
для них
його не існувало.
І знаєш, що я подумав: коли
ти пишеш вірш,
немовби посилаєш малого. І навіть
якщо він розгубить усе,
то пройде
до тих, хто по той бік,
як сам собі не зрозумілий знак,
пройде,
щоб просто помовчати з ними».
* * *
Я помню, был там один пацан,
по сути подросток, однако
он выглядел лет на восемь, -
с ним нам письма передавали,
а порою сыр
или сахар
он иногда приходил пустой
но это значило только то,
что он всё потерял по дороге
потому, что его
никогда не обыскивали на входе,
никогда - он для них не существовал.
И знаешь, что я подумал: когда
ты пишешь стихи
ты словно шлешь пацана. И даже
если он потеряет всё,
то пройдёт,
к тем,
на другой стороне,
как сам себе непонятный знак,
просто, чтоб помолчать
с ними.