Прагматикам би згодилась, якби міркувала числами.
Не рік, не два розвивала математичне мислення.
Читала закони й кодекси, стандарти і нормативи.
Не шкандибала з совістю в розрІз у прерогативі
вибору. Переконливо зрощувала сюжети
обліку споконвічно розміннОї монети.
І все те у мозок вбивалося і мало законну силу.
Ночами тільки не спалося, все їсти душа просила.
До чогось тяглась неозначено, а я їй: «Авто, ганчір’я…
Послухай, усе оплачено!»
Дивлюсь, а вона – в сузір’ях.
Ми, гості, мабуть, приходимо, чи з вірою, чи без віри,
вже з ролями, щоб Заплатами латати Небесні діри.
А я, у суть не посвячена, дробилась і розривалась.
(Під руки йшла до призначення і кожен крок сумнівалась.)
Тепер починаю заново шукати у всьому смислу.
Згодилася б, вже ж, прагматикам, якби міркувала стисло.