Не дивилася ні на кого, Йшла й не чула, напевне, ніг. Але щастя твоє ще довго Голубіло з очей у всіх. (В. Симоненко)
Таке небо вгорі прозоре,
такі чисті пливуть думки!
Непомітно з’являються зорі,
а у пам’яті - дотик руки
оживає як вічний символ,
символ ніжності й чистоти,
… А в душі такий спокій дивний,
таке прагнення доброти!
І нема ні проблем, ні болю…
Все навколо – мов сон із мрій.
Тільки небо… і тільки зорі…
усміхаються тихо з-під вій.