А в кімнаті так тихо аж дивно:
ніби хвилі шумлять усюди.
Така тиша, мабуть, поглине
навіть звук, якщо він і буде.
А на фото в сріблястій рамці
безтурботно сміються очі.
Їх цілує душа щоранку
і за ними сумує щоночі.
А їм зовсім байдужа, певно,
ця самотня священна тиша,
у якій під прибою тенор
їх душа безнадійно кличе.