між небаченим
і непомітним
яв
до забутого
просвітку
я
приганяю
перелітні
сни
і заходжу
мов у кліту
в них
і мене
там зустрічає
птах
і питає
ти за мною
так
за тобою
синьоперий
мій
за тобою
охоронцю
мрій
де ти був
піднявши очі каже
він
як я бився тут
мов до молитви
дзвін
і не йшов гоститись
до нечистих
рук
перестав лічити
скільки раз ще
вмру
я йому
протягую свій
німб
рідний мій
скуштуй
душа як
хліб
він давно
не світиться
від слів
я його
зносив вже
на землі
не смакує
каже птаха
хліб
зачерствілий
наче камінь
і
солі стільки
що три моря
в нім
але в жодному
нема скарбів
на дні
просто з леза
набігає
кров
пий мій любий
я згрішу на римі
знов
і додам
до пари їй
любов
то вона
на що поклявся
й кляв
то вино
в якім купався
я
не вином твоїм
сьогодні я
нап’юсь
бо пекуче
мов змії
укус
ти мені
із клітки
дай
змогу
лопотіти
та й
небо
розстели
на ніч
щоб ясніше стало
в перелітнім
сні
у забутому
просвітку
я
розстеляю
синьоперим
яв
1 Березня 2012