30.06.2009г.
Біля дому квіточка розцвіла.
Всі раділи квіточці, бо була,
Наче з неба зірочка, яскрава така.
І любили квіточку, і цвіла вона,
І вбранням ця квіточка для двору була.
Жалю місто бути тут, бо у квітки вік
Зовсім невеликий, тільки літом цвіт.
Восени на квіточку надійшли вітри,
Ізломали стан її, підсушили цвіт.
«Вмерла наша квіточка» - сумували всі,
- Хто тепер яскравістю буде у дворі?»
Снігопади віяли, завірюхи гули,
Навесні хорошими щоб врожаї були.
Снігом запорошені і ліса, і поле,
Діти грають сніжками, сніг лежить навколо.
І ніхто про квіточку думки не згадає,
Бо на дворі сніжному радощів хватає.
Але, знову сонечко світе веселіше,
І розтанув сніг кругом, все стає тепліше.
І на дворі гарно все дружно зеленіє,
На деревах із бруньок листя береніє.
Стійте, люди, не спішить, тільки подивіться
Наша квіточка росте, вже росток пробився.
Треба квітку захистить від вітрів та зливів,
Щоб вона увесь свій цвіт зберігла, це ж диво.
Дивно нам, що є життя, це життя в нащадках.
Стара квітка померла, щоб нова стояла.
Сім’я людям Бог дає для продління роду,
«Що посієш, то й пожнеш» - склав Господь угоду.
***** ***** *****